Історія ЦСКА Київ

Поділитися

Скопіювати посилання Надіслати на email

ЦСКА Київ - один з найстаріших спортивних клубів України. Офіційною датою заснування армійської футбольної команди є 1934 рік. У 1960 році команда стала частиною спортивного клубу Української армії, закріпила за собою назву СКА (Спортивний клуб армії) і відтоді представляла Київський військовий округ. З 1992 року, коли Україна стала незалежною державою, СКА отримав статус Центрального, отримавши назву ЦСКА.

1926 рік

Є підстави вважати, що днем народження київської армійської команди є 28 липня 1926. Саме в цей день було проведено футбольний матч збірної військових частин Київського гарнізону зі збірною профспілкових команд Києва. Таким чином, вперше в історії київського армійського футболу відбувся офіційний матч збірної Київського гарнізону. Підтвердження викладеного надруковано в газетах: «Київський пролетар» від 28.07.1926 та «Пролетарська правда» від 30.07.1926. Так само є факти, які підтверджують що команда Київського гарнізону прийла участь у футбольному житті Києва ще з 1926 року. Наприклад, 10 серпня 1926 року на Червоному стадіоні київська команда Будинку Червоної Армії (ДКА) - Збірна Київського гарнізону приймала своїх одноклубників з Центрального Будинку Червоної Армії (ЦДКА), в якому поступилася з рахунком 1:4. Наразі продовжується вивчення фактів та встановлення достовірності джерел, які мають буди закріплені експертними висновками.

Футбольна команда Київської артилерійської школи, 1927 р.

1934 рік

Офіційною, на даний час, датою заснованння команди вважається 1934 рік, коли команду під назвою УВО (Український військовий округ) було засновано в тодішній столиці України Харкові. У червні 1934 року при ЦДКА (Центральному Будинку Червоної Армії) в Москві пройшли змагання з футболу на першість робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА) серед армійських команд московського, ленінградського, білоруського та українського військових округів (МВО, ЛВО, БВО, УВО). У першій офіційній зустрічі, яка відбулася 7 червня 1934 року, наші земляки поступилися білорусам (БВО) з рахунком 1:5.

Збірна УВО, Київ, 1934 р.

24 червня 1934 року за рішенням Раднаркому України столиця Української РСР була перенесена з Харкова до Києва, куди переїхала і армійська команда УВО. Після переїзду до Києва був затверджений план підготовки спортсменів округу до Всеармійського спартакіаді 1935 року. Безпосередньо це стосувалося і футболістів. З метою недопущення в подальшому формального підходу до комплектування команди в липні 1934 року були проведені окружні відбіркові змагання УВО по футболу. Особливо відповідально до проведення цих змагань поставилися командир 80 дивізії і комісар 7 стрілецького корпусу РОГАЛЬОВ. Підопічні останнього перемогли у фінальному матчі 6:0 команду 45-ї дивізії і стали переможцями турніру. Після закінчення змагань, в липні 1934 року, на базі команди-переможниці сформували основний склад команди УВО з футболу, в нього увійшли наступні футболісти: БАГНЕНКО, УСАТЮК, РУЧЕНКО, ТОКМАТОВ, КОЛЕСНІКОВ, ЗАДНІПРОВСЬКИЙ, МИХАЙЛОВ, ЧИВА, ЛАНГЕ, ГРЕБЕНЮК, СЛЄПОВ. Тренував команду І.В. МИРОНОВ.

Майже відразу після створення команди до Києва на товариську зустріч з гравцями УВО приїхали їх колеги з московського ЦДКА. У складі останніх грало чотири гравці основного складу збірної Москви: РИЖОВ, САВАНОВ, НІКІШИН та АКСЕНОВ. Незважаючи на це наші земляки перемогли москвичів з рахунком 2:1. У перших числах серпня 1934 роки команда УВО провела в Києві ще два цікаві поєдинки. У першому армійці змагалися з першою збірною командою київського «Динамо», матч закінчився внічию 3:3. Такий самий рахунок був зафіксований і в наступному матчі з першою збірною профспілок Києва.

1934 – 1980-і роки

У професійних змаганнях клуб бере участь з 1947 року. Армійці - п'ятиразовий Чемпіон УРСР з футболу (1949, 1951 1967 1980, 1983 рр.). Найвище досягнення союзного періоду - вихід в 1/2 фіналу Кубка СРСР з футболу 1952 року, де армійці поступилися московському «Спартаку» з рахунком 2:0.

До 1960 року команда кілька разів змінювала назви: БО (Будинок офіцерів), ОБО (Окружний будинок офіцерів), ОСК (Окружний спортивний клуб), СКВО (Спортивний клуб військового округу).

У 1960 команда стала частиною спортивного клубу Української армії, закріпила за собою назву СКА (Спортивний клуб армії) і відтепер представляла Київський військовий округ. В СРСР СКА входив до «Фізкультурно-спортивного об'єднання Збройних сил» (поряд з ЦСКА, ЦСК ВВС і ЦСК ВМФ) і підпорядковувався спорткомітету Збройних сил СРСР.

У 70-і київські армійці переживали не найкращі часи, мабуть найбільш значуща подія в житті команди цього періоду - призначення старшим тренером екс-гравця збірної СРСР, заслуженого тренера, майстра спорту СРСР Миколи МАНОШИНА (1970-1973 рр.).

Команда СКА (Київ), 1989 р.

1992 - 1995 роки

Навесні 1992 СКА стартував в першій лізі чемпіонату України і опустився в другу. У сезоні 1992/93 команда отримала назву ЦСК ЗСУ (Центральний спортивний клуб Збройних сил України) виступала у другій лізі, проте мала покинути і її за результатами чемпіонату. Проте, в сезоні 1993/94 рр. ЦСК ЗСУ, внаслідок реорганізації ліги і зміни кількості її учасників, зберіг за собою місце у другій лізі.

Взимку сезону 1994/95 рр. виник союз Міністерства оборони та приватного бізнесу: міністр оборони України Валерій ШМАРОВ і керівник Бориспільської НПФ «Геотон» Дмитро ЗЛОБЕНКО досягли домовленості про об'єднання зусиль і створення футбольного клубу «ЦСКА-Борисфен». При цьому Міністерство оборони зберегло і свою власну команду в третій лізі, яка успішно вийшла до другої за підсумками сезону.

"ЦСКА - Борисфен", Київ, 1995 р.

Весняну частину чемпіонату «ЦСКА-Борисфен» почав з новою назвою, столичної «пропискою» і значним посиленням. На матчі команди, яка грала на армійському стадіоні ЦСКА на Повітрофлотському проспекті, стали підтягуватися вболівальники: ще б пак, в її складі можна було побачити заслужених майстрів спорту, володарів футбольних трофеїв і навіть легенд радянського футболу. На перший матч весни проти Чортківського «Кристала» (ЦСКА каменю на каменю не залишив від Кристала - 5:0) клуб виставив оновлений склад, від якого здригнулися б навіть команди вищої ліги. У воротах - Віктор ЧАНОВ. В обороні - Олег КУЗНЄЦОВ, який повернувся в Україну з Ізраїлю. Поруч з ними і інші екс-динамівці: СУКІАСЯН, ДЖИШКАРІАНІ, АНЕНКОВ, ПРУДИУС, а також досвідчений бомбардир МАТВІЇВ і його молодші талановиті земляки - ВОЛОСЯНКА та ЗАКОТЮК, екс-харків'янин ПУШКУЦА і блискучий ПЕСТРЯКОВ, що відразу ж став одним з кращих гравців сезону. Стартувавши з восьми-матчевої переможної серії, по ходу другого кола, один за іншим, армійці перемогли всіх своїх головних конкурентів - охтирський «Нафтовик», Нікопольський «Металург» і кіровоградську «Зірку» (хоч «Зірка» і стала переможцем першої ліги), фінішувавши за підсумками сезону на другому місці.

1995 - 1997 роки

У вищій лізі національного чемпіонату України армійці дебютували в 1995 році. До дебюту у вищій лізі «ЦСКА-Борисфен» готувався грунтовно. Проте коротке міжсезоння, яке для новачків елітного дивізіону виявилося ще меншим, змусило провести швидку кадрову роботу. Столичний дебютант отримав в своє розпорядження потужний десант, який запам'ятався армійцям ще по першій лізі: воротар РЕВА прибув з «Поліграфтехніки», створивши конкуренцію ГУМЕНЮКУ і САВЧЕНКО, в оборону прийшли майбутні багаторічні лідери команди ЛЕВЧЕНКО та РЕВУТ, молодий динамівець ФЕДОРОВ, а також екс-дніпрянин ДИРЯВКА, колишній гравець збірної України. З Ізраїлю повернувся БЄЛКІН, так само з «Динамо» перейшов один з кращих бомбардирів команди дублерів Андрій ГУСІН. Разом з цими гравцями на перегляді побувало близько десятка легіонерів, в заявці «ЦСКА-Борисфена» з'явилися перуанський хавбек Альфонсо ЯНЕС РАМІРЕС і заїрський форвард Мафумба МФІЛЮ.

Почавши новий сезон з нічиєї в Кіровограді, підопічні Фоменка набрали неабиякий хід. У четвертому турі їх жертвою став донецький «Шахтар». 8200 глядачів (для тодішнього Києва, і тим більше не «Динамо» - пристойна аудиторія) побачили розкішну перемогу київської команди. Вже на 2-й хвилині уродженець Донецького краю Едуард ЦИХМЕЙСТРУК відкрив рахунок, на початку другого тайму капітан команди ВОЛОСЯНКА забив два переломних голи, а під кінець матчу ще один захисник, ДИРЯВКА, встановив остаточний рахунок 4:0. Навіть для того, ще не зоряного, «Шахтаря» це було потужним та переконливим показником сили команди. Після стартових турів (наступні два матчі армійці виграли із загальним рахунком 8:2) дебютного сезону у вищій лізі «ЦСКА-Борисфен» вирвався на перше місце, ставши серйозною загрозою для усіх без винятку клубів вищої ліги. Зустріч 7 туру проти, беззастережного в той час лідера українського футболу, київського «Динамо» 27 серпня 1995 зібрала значну для того часу публіку - 10 тисяч глядачів. Серед присутніх був не тільки футбольний бомонд, але і високі армійські чини. Та напружена, нервова гра переможця не виявила - 0:0. Але моральним переможцем першого елітного дербі Києва однозначно вийшов «ЦСКА-Борисфен». Якби команда менше втрачала необов'язкових очок з більш слабкими суперниками, хто знає, зуміло б «Динамо» піти на зимову перерву в гарному настрої.

Після зимового міжсезоння «ЦСКА-Борисфен» повернувся в зовсім іншому статусі. Команду поважали, але й налаштовувалися на неї тепер не так, як влітку. Навесні команда втратила ще кілька важливих очок. У домашньому матчі з «Динамо» армійці вели в рахунку завдяки голу Волосянка, але в підсумку поступилися - 1:2. І хоча в принциповому матчі з «Шахтарем» в Донецьку армійці виграли з рахунком 3:2, в підсумку команда фінішувала лише на 4-му місці.

У міжсезоння відомий бізнесмен Ігор БАКАЙ, в той час Глава Державного управління справами при тодішньому Президенті Леоніді Кучмі, не досягши бажаних успіхів з дніпропетровським «Дніпром», вирішив зробити це з армійцями. Насамперед в розпорядження «ЦСКА-Борисфена» прибули вісім висококласних гравців «Дніпра» на чолі з екс-тренером збірної НДР Берндом ШТАНГЕ.

На початку сезону 1995/96 рр. трапився небувалий скандал між співзасновниками клубу, який призвів до того, що клуб «ЦСКА-Борисфен» розпався, а правонаступницею команди стала армія. Клуб «ЦСКА-Борисфен» був реорганізований у дочірнє підприємство Міністерства оборони України і отримав назву ЦСКА. При цьому команда, яка вийшла з другої ліги до першої, стала командою дублерів - ЦСКА-2. Президентом окремого, армійського клубу був обраний Михайло ГРІНШПОН. За підсумками сезону під керівництвом головного тренера ЛОЗИНСЬКОГО ЦСКА фінішвав 11-м.

1997 - 2001 роки

Поступово склад армійців стабілізується, заявлять про себе ЗАКАРЛЮКА, ГОНЧАРЕНКО, КОСТИШИН, РЕВА. Як результат - вже через рік ЦСКА вийде у фінал Кубка України 1997/1998 рр. і отримає право представляти Україну в Кубку володарів кубків УЄФА. В цьому ж році новим керівником клубу стає Віктор ТОПОЛОВ, в минулому президент компанії «Київ-Донбас».

Команда ЦСКА, 1998 р.

Дебют в єврокубку, на жаль, виявився не дуже вдалим. Стартувавши з перемоги над Ірландським «Корк Сіті», армійці поступилися в 1/16 московському «Локомотиву».

Надалі почесним президентом клубу стане Народний депутат України Олександр ДАНИЛЬЧУК, а до складу керівництва увійдуть президент Олег МИКОЛАЇВ, віце-президенти Микола ПОЛІЩУК та Сергій ГРИГОРОВИЧ.

У сезоні 2000/2001 рр. ЦСКА повторить досягнення дворічної давності і вийде у фінал Кубка України, в якому поступиться донецькому «Шахтарю» 1:2, але знову отримає право участі в міжнародних змаганнях - Кубку УЄФА.

Команда ЦСКА, 2001 р.

Єврокубковий сезон 2001/2002 став більш вдалим. Стартувавши в розіграші Кубка, ЦСКА впевнено пройшов фінський «Йокеріт» та югославську «Црвєну Звєзду». Каменем спотикання став бельгійський «Брюгге», якому армійці поступилися всуху (7:0 за сумою двох матчів). Незважаючи на прикру поразку, ЦСКА показав один з кращих результатів в єврокубкових змаганнях серед українських клубів за весь час незалежності України на той час.

Сворення ФК "Арсенал" та поділ клубу

У 2001 року Міністерство оборони на чолі з міністром оборони Олександром Кузьмуком уклало договір про співпрацю з Київською міською державною адміністрацією на чолі з Олександром Омельченком. Згідно договору про реорганізацію державного футбольного клубу, 51% статутного фонду відводились місту, решта розподілялися між приватною компанією та оточенням колишнього президента клубу Олександра Данильчука.

У лютому 2002 року, по закінченні першого кола Вищої ліги чемпіонату України з футболу, яке ЦСКА завершив на 9-й сходинці, за ініциативою тодішнього міського голови Олександра Омельченка, клуб було реорганізовано та перейменовано в ФК «Арсенал».

Перейменування зустріло принциповий протест з боку вболівальників автентичного армійського клубу та спичинило розкол серед представників колишнього керівництва.

Одночасно зі створенням "Арсеналу", який продовжив виступи у Вищій лізі на правах правонаступника армійської команди, на базі другої команди (дублерів, що виступала в змаганнях з футболу серед команд першої ліги - ЦСКА-2) було сформовано окремий футбольний клуб під старою назвою, який продовжив виступи у нижчій лізі чемпіонату.

З тих пір між цими двома командами пішло певне протистояння.

Історія з перейменуванням та розколом команди стала, напевне, найбільш чорною сторінкою в історії армійського клубу, адже саме з цього часу почався розпад, а згодом повне зникнення відомого клубу, занепад армійського стадіону.

Проіснувавши певний час та змінивши кількох власників, новостворений "Арсенал" так і не отримав розвитку, по суті, лишившись на стартовому етапі свого розвитку. Не здобувши прихильності вболівальників, стадіону, чи бодай якоїсь інфраструктури, зник з футбольної мапи, ставши "валізою без ручки". Та ще раніше, опинившись без фінансування, зник і "оновлений" ЦСКА...

2002 - 2009 роки

Протягом 8 років, новостворений футбольний клуб під брендом ЦСКА, виступав у чемпіонатах України з футболу в Першій та Другій лігах. У першості 2007/2008 років клуб посів 19-е місце й опустівся до Другої ліги. У вересні 2009 року, в розпал чемпіонату України з футболу серед команд другої ліги, власники клубу несподівано повідомили про банкрутство, і команда була знята з участі у змаганнях.

Команда ЦСКА, 2008 р.

Відродження

Перша спроба відродження клубу в аматорському статусі була зроблена уболівальниками в 2013 році. ГО «ЦСКА України» і колектив київської аматорської футбольної команди «Атлант» досягли домовленості про об'єднання та заснування футбольного клубу ЦСКА та подали заявку на участь у Вищій лізі чемпіонату Християнської Футбольної Ліги (ХФЛ). Однак вже після першого туру, в якому ЦСКА зустрівся з командою «Катран» (матч закінчився з рахунком 0:0), керівництво ХФЛ на позачерговому засіданні прийняло рішення про зняття команди з чемпіонату. За неофіційними відомостями з джерел в ХФЛ, керівництво ліги виявилося не готовим до підвищеної уваги до змагань ХФЛ з боку ЗМІ та уболівальників.

У 2015 році тренер з віщоліговім стажем Віктор Іщенко і колишній керівник клубу Сергій Григорович, досить несподівано проявили ініціативу, зібравши і заявивши команду ЦСКА на участь в ювілейному Меморіалі імені Олега Макарова. Очолив колектив Віктор Іщенко, який в останні перед тім роки працював з аматорами в Республіканському вищому училищі фізкультури. Не дивно, что й основу армійської команди склали його підопічні. Проте одразу ж после виступу на турнірі, команда знов зникла, так самє загадково та несподівано, як и з'явилася.

У 2020 київський армійский клуб було відтворено приватною групою інвесторів, у 2021 р. проведена реорганізація структури клубу, сформовано статутний капітал, анонсовано відкриття дитячої школи футболу "ЦСКА - Київ", а також оголошено про формування нової команди для участі у змаганнях, в майбутньому - на професійому рівні. 

Також до відродження клубу долучилися ветерани, які грали у складі колишнього професійного клубу ще за часів виступів у другій лізі.

Команда ЦСКА, 2021 р.

Сучасний стан

У травні 2021 року команда розпочала виступи у футбольних змаганнях серед аматорів під егідою КСРФФ (Києво-Святошінської районної Федерації Футболу). У вересні 2021 року ЦСКА розпочав виступи у Чемпіонаті м. Києва під егідою ФФК (Федерації футболу міста Києва).

У 2022 році київський ЦСКА достроково здобув золоті медалі, перерваного війною, Чемпіонату 1-ї ліги м. Києва 2021/2022.

Клуб продовжує виступи у Вищій лізі Чемпіонату Києва.