Знайомтеся: головний тренер київського ЦСКА, Саркіс Дмитро Маркович

Дмитро Саркіс.

— Як Ви потрапили до ЦСКА Київ?

— Я вже давно спостерігав за виступами команди ЦСКА. Медійна служба клубу працювала активно, тому в соціальних мережах постійно звертав увагу на результати команди та на те, що президент клубу Руслан Періжок дуже активно працює над відродженням клубу. І ось одного вечора, коли мені вже наболіло спостерігати за не дуже вдалими виступами команди, я наважився написати президенту клубу і спитати в нього чи можу я чимось допомогти команді. Особисто ми з Русланом знайомі не були, але заочно спостерігали один за одним. Руслан підхватив мою ініціативу. Після першої бесіди було ще дуже багато розмов і зустрічей, де ми обговорювали бачення розвитку клубу. Руслан мені довірив команду, за що я йому завжди буду дуже вдячний. Так от, після певних перемовин, керівництво клубу прийняло рішення аби я увійшов до тренерського штабу команди посеред сезону, де вже працював головним тренером Назар Казмірук та тренером воротарів Іван Голубєй.

— Яке враження про команду у Вас склалося, коли вперше прийшли до армійців на гру/тренування?

— Враження, чесно кажучи, було двояким. З одного боку в команді були непогані гравці, як досвідчені, так і перспективна молодь і це надихало. А з іншого боку команда була «розібрана», якість гри, м'яко кажучи, могла бути кращою. Але якби було все ідеально, то я б, мабуть, в клубі не опинився.

— Вболівальники ставлять багато запитань про тренерів нашого клубу, цікавляться, бувало самими дрібними моментами із життя буденного і спортивного. Тому сьогодні краще познайомимо Вас з нашою публікою. Розкажіть для початку звідки ви родом, де навчалися (школа, університет, і т.д.)?

— Родом я з Полтави, навчався спочатку в середній школі №33 м. Полтави, і саме тоді, у семирічному віці, вперше пішов на секцію з футболу яка була поруч, але в сусідній 31-й школі. Невдовзі, я перейшов навчатись до 31-ї школи, на той час однієї з найсильніших шкіл міста, де з 5 по 11 клас навчався в спортивному класі, поруч зі своїми одноклубниками по юнацькій команді. Після закінчення школи, я одразу вступив до Полтавського Державного Педагогічного Університету ім. В.Г.Короленко, на факультет фізичного виховання, де отримав диплом спеціаліста. До речі, минулого року, 20 років потому, я вирішив продовжити навчання в цьому ж університеті, де вже здобув ступінь магістра фізичного виховання. Взагалі я дуже полюбляю навчання і постійний саморозвиток, тому в найближчих моїх планах — вступ до аспірантури.

— Скільки Вам років? Розкажіть про Ваше особисте життя, родину.

— Нещодавно мені виповнилося 42 роки. Маю дружину і сина 10 років. Також маю доньку від першого шлюбу. До речі, я вже 2 роки як дід. Тому якщо будете звертатись до мене "Дід Дмитро" — то не помилитесь.

— Улюблені кольори?

— Світло-зелений.

— Яку музику слухаєте, групи, виконавців?

— Музику слухаю різну, від класики до року. Коли робота виконана професійно, то приємно слухати музику незалежно від стилю. Вибір, що слухати залежить від настрою. Більш за все полюбляю танцювальну музику, але, через події в нашій країні, зараз не до танців.

— Книги, фільми? Які ще хобі маєте окрім футболу?

— Книжки читати не дуже люблю, але якщо читаю, то це здебільшого науково-педагогічна література. Серед фільмів віддаю перевагу трилерам, фантастиці та драмам. Окрім футболу полюбляю майже всі інші види спорту і залюбки при нагоді граю у великій теніс, настільний теніс, бадмінтон, гандбол, волейбол, баскетбол та інші. Полюбляю грати в більярд та нарди. Два роки тому пробіг свій перший півмарафон на 21 км. Мрію пробігти й повноцінний марафон на 42 км. Також професійно займаюсь боулінгом, постійно виступаю на комерційних турнірах, чемпіонатах України та Києва. Був призером одного з етапів чемпіонату Києва. Отримав 1-й розряд з боулінгу.

— Розкажіть про футбольну кар’єру. Яку ДЮСШ закінчили, де починали та де грали у дорослий футбол?

— Почав займатися в ДЮСШ "Ворскла" ім. Горпинка, перший тренер покійний Кисельов Олег Георгійович. Далі з нами займався тренер Плєвако Володимир Євгенович, ну а ДЮФЛ і випуск у дорослий футбол з нами працював Кармалик Василь Миколайович. З нашої юнацької команди 8 чоловік одночасно взяли до команди майстрів "Ворскла"-2. Саме тут почався мій шлях до професійного футболу. Згодом я потрапив до першої команди "Ворскли", але через фінансові труднощі клубу, через деякий час, я був змушений залишити клуб. Відтоді грав в різних дивізіонах, за такі клуби як "Полісся" (Житомир), ПФК "Севастополь", ПФК "Олександрія", ФК "Нива" (Тернопіль), ФК "Сталь" (Кам'янське). Після цього перейшов на аматорський рівень, де досяг досить вагомих успіхів у Полтавській, Чернігівській, Черкаській, Закарпатській областях. А апогеєм виступів на аматорському рівні був виступ за клуб СК "Берегвідейк" (Берегове), з яким у 2010 році став володарем Кубка України серед аматорських команд. Згодом у складі "Берегвідейку" взяв  участь у Кубку України серед професійних команд, де ми перемогли "Кристал" (Херсон), потім "Нафтовик" (Охтирка), а в 1/16 дали бій найсильнішому харківському "Металісту" всіх часів. І хоч ми поступились тоді 0:3, те свято для всього Закарпаття пам’ятають й досі.

— Десь ще працюєте, окрім ЦСКА Київ?

— Вже 5 років працюю вчителем фізкультури в спеціалізованій школі 304 м. Києва. Дуже люблю свою роботу, бо здорові, спортивні діти — це світле майбутнє нашої країни.

— Де раніше Ви встигли попрацювати тренером?

— Працював тренером в полтавських ДЮСШ, а також ДЮСШ м. Берегове. Був головним тренером аматорської команди ФК "Велика Багачка" (Полтавська область), з якою ставав Чемпіоном області, також був помічником тренера в СК "Берегвідейк" (Закарпатська обл.), безсумнівно — лідера Закарпатської області тих часів.

Дмитро Саркіс та Назар Казмірук (праворуч).

— Чи маєте тренерську ліцензію, яку?

— Так. Наразі маю тренерську ліцензію UEFA категорії «В», але найближчим часом планую продовжити навчання, щоб отримати «А», а потім вже і «PRO».

— Які Ваші цілі у житті? У футболі?

— Ціль в житті — це кожного дня бути корисним суспільству, в будь-якій ситуації прагну нести добро людям. У футболі хочу реалізувати свої тренерські здібності, щоб набуті знання та досвід передавати молодому поколінню.

— Улюблений футболіст (можна декілька)?

— На мою думку, найкращий футболіст за всю історію футболу — це Ліонель Мессі. Посеред інших виділив би Златана Ібрагімовича — це поєднання великої майстерності й мужності.

— Улюблені команди, тренери?

— Улюблених команд як таких не маю. Зараз всі мої думки і серце з одним клубом - це ЦСКА Київ. Весь свій час я присвячую команді, аби допомогти клубу з великою історією в цей нелегкий період для клубу і взагалі для нашої країни.

— Які команди та тренери в Українському футболі імпонують?

— Дуже подобалась гра луганської "Зорі" минулого сезону, коли хлопці граючи за «любов до футболу» майже стали чемпіонами України. Серед вітчизняних тренерів виділяю Романа Григорчука. В цього спеціаліста команди завжди демонструють якісний футбол, навіть не маючи стабільного фінансування.

— Як пройшла зимова підготовка команди? Як оцінюєте виступ на Кубку Володимира Мунтяна? Хто, як Ви вважаєте, показав найсильнішу гру на цьому турнірі серед команд АФК?

— Зимова підготовка пройшла вдало, за це хотів би подякувати керівництву клубу. Руслан Періжок та Олексій Венгер вкладають чималі власні кошти, хоча часи наразі для всіх дуже складні. Також хочу висловити слова подяки УАФ на чолі з Андрієм Миколайовичем Шевченко. І окрема подяка старшому адміністратору національної збірної Олександру Сергійовичу Кісткіну, він багато в чому допомагає клубу. Завдяки цим людям, все що планувалося, вдалося реалізувати. Вдячний хлопцям за те, що знаходили можливість тренуватись в цей нелегкий час. Під час підготовки до сезону вдалося ще й здобути невеличкий трофей - виграли зимовий мініфутбольний турнір SFCK, де не програли жодного матчу, вигравши вісім матчів та два звівши в нічию. Заявив команду на цей турнір, щоб хлопці працювали над короткими передачами та навчилися швидше приймати рішення на полі, бо в першому колі чемпіонату Києва з цим були певні проблеми.

Далі керівництво клубу поставило завдання виграти Кубок Мунтяна. На жаль виграти не вдалося, посіли в підсумку п’яте місце серед двадцяти чотирьох колективів, тому виступ вважаю невдалим. Серед команд виділю київський "Атлет". В цій команді грають молоді хлопці, в яких ще все попереду, але вони вже зараз демонструють пристойний рівень гри.

Команда ЦСКА - переможечь міжсезонного турніру з мініфутболу SFCK.

— Хто приєднався до армійців навесні?

— В міжсезоння ми дуже плідно попрацювали на "трансферному ринку", до клубу приєдналося багато новачків. Всі хлопці добре влилися в колектив, працювати зараз одне задоволення.

— Кого можете виділити за період підготовки? А кому потрібно додати?

— Хочу висловити окрему подяку своїм давнім товаришам Віталію Городчаніну і Сашку Тору, які відгукнулись на моє прохання і погодились підсилити нашу команду. Їхній досвід неоціненний для нашого, досить молодого, колективу. Віталію влітку виповниться 44 роки, але це не завадило йому стати одним з найкращих футболістів на мініфутбольному турнірі, та й на великому полі він також виглядає на пристойному рівні, впевнено керуючи діями наших молодих гравців. Посеред молоді виділив би Нікіту Соколянського, його професійне ставлення до справи — приклад для іншої молоді. Вважаю, що в нього, за такого ставлення до футболу як зараз, є всі шанси заграти на професійному рівні.

А додавати потрібно нам всім і завжди, бо немає межі досконалості. Але насамперед хотілось би бачити більш впевнену гру від наших голкіперів.

— Які позиції треба підсилити?

— Не відмовився б від нападника, опорника та воротаря. В інших ланках все більш менш збалансовано.

— В який футбол буде грати команда на весні?

— Думаю, краще буде якщо вболівальник дасть оцінку нашій грі. Я завжди прагну, щоб моя команда грала в сучасний, розумний та швидкісний футбол, в якому є домінування в контролі м’яча над суперником.

— Які цілі на весняну частину?

— Сам собі я завжди ставлю максимальні цілі — перемагати в кожному окремому матчі. Але на даному етапі команда дуже оновилася, пішли з команди її лідери минулого сезону, тому головна ціль — це сформувати колектив однодумців, щоб в наступному сезоні ЦСКА досягло максимальних результатів.

— Які побажання передасте гравцям та вболівальникам?

— Своїм гравцям хочу подякувати за те відношення з яким вони працюють, побажати міцного здоров’я і постійного зростання футбольної майстерності. Вболівальникам хочу висловити слова подяки - підтримувати команду в тяжкі хвилини може не кожен. Але наші справжні вболівальники завжди з нами — і в біді, і в радості. Багато хто з них зараз на фронті, але навіть звідти ми постійно відчуваємо підтримку від них. Тож з такою армією підтримки вірю у світле майбутнє клубу ЦСКА Київ і в те, що наші найбільші перемоги ще попереду.